Коли вдома пекла кекси, з очей хотіли падати сльози. Коли відвертала голову від телевізора, все одно чула тривожні новини. Якщо хтось питав, у чому я вбачаю щастя, не задумуючись відповідала: «Коли усі живі та здорові».

Я знаю, що за виручені гроші ми не врятуємо Україну одразу…

Але ми зробимо маленький крок назустріч солдатам, які зараз потребують нашої допомоги. Бути помічниками волонтерів – мужньо. Не забуваймо про це.

Коли в цю святкову неділю розпочався ярмарок, я зрозуміла, що світ – не без добрих людей. До будинку культури завітали наші мами й тати, бабусі та дідусі, учителі та школярі. Смачні шедеври кулінарного мистецтва майоріли різнобарв’ям.

Усі охочі могли сфотографуватися у солдатському спорядженні та прив’язати зелену стрічку, яка збереже від ворога.

Жителі селища були у захваті від концерту, який розпочався після ярмарку. І справді, слово має велику силу, а музика може зцілити поранене серце…