Ми пам’ятаємо…

         Похоронним дзвоном по нашій землі прокотилася страшна чума голодомору. Ніколи світ не бачив такого штучно створеного лиха, ще ніколи Земля не здригалася від того, що близько 10 млн. людей просто щезли, ніби не народжувалися, не росли, не кохали, не плакали, не сміялися. Вони не жили, вони існували до голодної смерті, яка не вкладається у голові нам, людям ХХІ століття.

         Такими словами розпочала вшанування загиблих жертв страшного геноциду українського народу завуч Наталія Миколаївна ШОПУК. Хвилина мовчання – це хвилина роздумів про те, як масове голодування призвело до страшних мук та смерті. Як би нам хотілося повернутися у минуле і нагодувати простих селян, у яких забрали зерно, їхнє зерно, дитинку, яка ні в чому не винна: «Я ще не вмер…Ще промінь в оці грає.  В четвер мені пішов десятий рік. Хіба в такому віці помирають?»

         Одинадцятикласники здійснили екскурс в історію, щоб усі пригадали ті страшні часи. Ми пам’ятаємо та закликаємо згадати у молитвах усіх тих, хто страждав і помер під час великого Голодомору. Коли пролунали рядки  «Ми в цій землі житами проросли, щоб голоду не знали люди вічно», усі присутні задумалися над тим, що довелося перетерпіти українському народу, що ми зараз мали ВСЕ…

Анастасія КОРЕЦЬКА,

член гуртка журналістів

НВК «ЗОШ І-ІІІ ступеня – дитячий садок»

смт Заболоття