Родина – це наше багатство. У цих словах прихована  щира любов, велика шана та одвічне щастя кожного, адже як добре у сувору погоду життєвих незгод знайти прихисток саме тут, у рідному домі, у колі рідних серцю людей.

         Ці слова стали ключовими для родинного свята, яке підготувала Тетяна Акдіївна Глущук разом зі своїми учнями – З-Б класом, запросивши батьків, дідусів і бабусь, родичів.
Початок свята нагадав про давню українську традицію -  дарування короваю. І тут полетіли тисячі добрих слів із вуст малечі: «Наші бабусі та дідусі вміють йти проти течії життя, долати біди та нещастя, таких неможливо зламати! Жодного слова, скарги на хворобу, тяготи долі ніхто не чув від них ніколи».

Діток запитали:

-Ось вслухайтеся, діти, у ці слова: бабуся, бабусенька, бабуня, бабусечка, бабця, бабусечка ... Читати далі »

Ми пам’ятаємо…

         Похоронним дзвоном по нашій землі прокотилася страшна чума голодомору. Ніколи світ не бачив такого штучно створеного лиха, ще ніколи Земля не здригалася від того, що близько 10 млн. людей просто щезли, ніби не народжувалися, не росли, не кохали, не плакали, не сміялися. Вони не жили, вони існували до голодної смерті, яка не вкладається у голові нам, людям ХХІ століття.

         Такими словами розпочала вшанування загиблих жертв страшного геноциду українського народу завуч Наталія Миколаївна ШОПУК. Хвилина мовчання – це хвилина роздумів про те, як масове голодування призвело до страшних мук та смерті. Як би нам хотілося повернутися у минуле і нагодувати простих селян, у яких забрали зерно, їхнє зерно, дитинку, яка ні в чому не винна: «Я ще не вмер…Ще промінь в оці грає.  В четвер мені пішов десятий рік. Хіба в тако ... Читати далі »